Содомія та онанізм
Часто проблема людей, які наводять Біблію у якості аргументації того, як має бути влаштоване суспільство — в тому, що Біблію вони не читали. Максимум — читали дитячу. І уж точно не читали коментарі сучасних біблеїстів, що роз'яснили б хоча б історико-культурний контекст тексту.
Два найбільш яскравих випадки — історія знищення Содому та історія Онана. Обидва тексти справді є повчальними, справді вказують на те, як люди мають себе вести згідно певних норм моралі. Проблема в тому, що вони при цьому описують настільки давні звичаї, що навіть найширіщі прихильники традиційних цінностей серед сучасного люду у спробі їх зрозуміти без попередньої підготовки сприймають неправильно, бачать не ті провини і роблять не ті висновки. Те ж саме стосувалося багатьох з тих, хто намагався їх трактувати у середньовіччі і навіть в пізній античності. Бо етичні та моральні норми Європи в Середні віки відрізнялися від норм Близького сходу Бронзової доби. І це природньо.
Отже, що не так із Содомом?
Популярне трактування — мешканці Содому були дуже хтиві, та полюбляли гомоеротичні стосунки. Саме за це місто було покарано Богом — знищено повністю, окрім сім'ї праведного Лота.
Гомоеротичні стосунки у Вітхому Заповіті, справді, не схвалювалися — відповідна заборона є, приміром, в книзі Левіт. Так само, як інцест, чи статтеві стосунки під час менструації, секс між двому чоловіками описується, як «гидота» (характерно, що секс між двома жінками не згадується) і карається на горло. Але чи було це основною та єдиною провиною Содому?
Не факт.
Давайте згадаємо, власне, хронологію. В 19-й главі книги Буття вона викладена так: два янголи Божі під виглядом мандрівників приходять до Лота. Він приймає їх до себе додому. Після чого під його домом збираються мешканці Содому, і вимагають вивести гостей, щоб вони «пізнали» їх. «Пізнали» тут — евфемізм до «згвалтували».
Далі цікаве. Лот відповідає:
Ось у мене дві доньки, що мужа не пізнали. Нехай я їх до вас виведу, а ви їм робіть, що вам до вподоби... Тільки мужам оцім не робіть нічого, бо на те вони прийшли під тінь даху мого. А вони закричали: Іди собі геть! І сказали: Цей один був прийшов, щоб пожити чужинцем, а він став тут суддею! Тепер ми зло гірше тобі заподієм, ніж їм!
З точки зору сучасної етики це вже не дуже налазить на голову. Лот пропонує содомлянам згвалтувати власних неповнолітніх дочок. Ті відмовляють, причому аргументуючи в дусі «понаїхав тут».
Далі Бог засліплює атакуючих, виводить родину Лота з міста, та знищує його вогнем небесним. Після того, як дружина Лота порушує заповіт, і, обернувшись на місто, перетворюється на соляний стовп, відбувається ще одна річ, дуже дивна з огляду на сучасні норми моралі.
І осів у печері, він та обидві дочки його. І промовила старша молодшій: Наш батько старий, а чоловіка немає в цім краї, щоб прийшов до нас, як звичайно на цілій землі. Ходи, напіймо свого батька вином, і покладімося з ним. І оживимо нащадків від нашого батька. І ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І прийшла старша та й поклалася з батьком своїм. А він не знав, коли вона лягла й коли встала... І сталося другого дня, і старша сказала молодшій: Ось я минулої ночі поклалась була з своїм батьком. Напіймо його вином також ночі цієї, і прийди ти, покладися з ним, і оживимо нащадків від нашого батька. І також ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І встала молодша та й поклалася з ним. А він не знав, коли вона лягла й коли встала... І завагітніли обидві Лотові дочки від батька свого. І вродила старша сина, і назвала ім'я йому: Моав. Він батько моавів аж до цього дня. А молодша вона вродила також, і назвала ймення йому: Бен-Аммі. Він батько синів Аммону аж до цього дня.
Себто, обидві доньки — нагадаю, обидві ще цнотливі — де-факто гвалтують власного батька, щоб завагітнити від нього. Це праведна родина, цей вчинок не підлягає під етичне засудження, хоча вище ми вже згадували, що вже у подальшій книзі Левіт інцест засуджується так само різко, як і гомосексуальні зносини.
Що відбувається?
Тут слід дуже чітко усвідомлювати, чим є патріархальна етика Бронзового часу.
Ключовий її постулат — суб'єктом соціальних стосунків є не особа, а рід. Вчинки роду нероздільні, відповідає за провини увесь рід колективно, а не поодинці. Індивідуальності тут просто немає місця. Коли Лот пропонує своїх дочок на поругання — з точки зору такої етики це не пожертва доньками, а самопожертва. Не Лот віддає дочок на поталу юрбі, що жахливо, а рід Лота жертвує своєю частиною задля виконання закону гостинності, що шляхетно. Тут немає варварства — тут просто фіксуються ті часи, коли люди не виживали поодинці, коли права особистості ще не зародилися як концепція, бо все людське суспільство існувало в зовсім іншому форматі. Подібне ми бачимо, наприклад, в давньогрецьких творах. Але Біблія цікава тим, що фіксує етику в динаміці, і етика книги Буття — це вже не зовсім етика Второзаконня, і зовсім не етика Нового Заповіту. В християнські догматиці це пояснюється через зміну Заповітів — договорів людей із Богом, кожен з яких фіксує нові етичні норми, нове «можна» та «не можна». В світській науці — через зміну суспільних уявлень.
Повертаючись до Лота — власне, закон гостинності — один з найдавніших та найшанованішіх законів патріархального суспільства взагалі та на Близькому Сході зокрема. Впустивши гостя під свій кров, ти маєш його захищати навіть ціною власного життя. Це знов вже не про тебе, а про ріж.
Зверніть увагу, окремо підкреслено, що мешканці Содому закидають навіть Лотові — мовляв, понаїхав тут. Хоча в Содомі він має дім та живе давно. Тут підкреслюється: содомляни ненавидять інших. Підкреслена проблема — не в тому, що вони хочуть мати з кимось гомосексуальні стосунки, а в тому, що вони агресивні щодо гостей, хочуть заподіяти їм зло.
Це може звучати дуже іронічно з огляду на сучасність, але не можна виключати, що справжній «содомський гріх», справжня содомія відповідно до уявлень, коли створювався цей текст — це не гомосексуальність, а ксенофобія.
Втім, може й ні. В значно пізнішій книзі пророка Ізекіїля ми бачимо строку, що може підтвердити обидва трактування:
Ось оце була провина твоєї сестри Содоми: пиха, ситість їжі та преспокійний спокій були в неї та в її дочок, а руки вбогого та бідного вона не зміцняла. І запишались вони, і робили гидоти перед Моїм обличчям. І Я їх відкинув, як побачив оце.
З одного боку — ключові провини Содому тут викладаються, як празність та ненависть до ближнього. З іншого — «гидоти» можна витлумачити й як гомосексуальні стосунки. Втім, очевидно ключовим все ж є пиха та презирство.
Завершуючи історію Лота — чому його доньки влаштували інцестійне згвалтування власного батька, і це не зустріло засудження? Бо, знов-таки, їхня дія була викликана піклуванням про власний рід. «Поновити сім'я» було надважливійшим, справою виживання, на фоні якої навіть завагітними від вусмерть п'яного батька було гідним вчинком.
Важливо це розуміти, щоб розуміти, наскільки етика того часу відрізнялася від нашої.
Повертаємося до ще коротшої та ілюстративнішої історії. Гріх Онана, 38 глава книги Буття. З першого прочитання взагалі не зрозуміло, про що мова. Передісторія: у Онана загинув старший брат.
І сказав Юда до Онана: Увійди до жінки брата свого, і одружися з нею, і встанови насіння для брата свого. А Онан знав, що не його буде насіння те. І сталося, коли він сходився з жінкою брата свого, то марнував насіння на землю, аби не дати його своєму братові. І було зле в очах Господа те, що він чинив, і вбив Він також його.
Знов-таки — що тут взагалі описується?
Тут описується архаїчний закон, відомий як левірат. У випадку загибелі старшого сина в роду, молодший брат був зобов'язаний запліднити його дружину. Діти від цього союзу вважалися дітьми покійного старшого брата, маючи відповідні права спадкування та продовжуючи його гілку роду.
Що ж робив Онан? Він мав зносини із дружиною брата, але оскільки не мав бажання, щоб рід брата продовжувався «за його рахунок», практикував контрацепцію перерваним статтевим актом. Себто, одночас начебто і виконував свій обов'язок, і насолоджувався вдовою брата, і не продовжував його рід.
Порівняйте це зі значенням, яке зараз має термін «онанізм».
Гріх Онана — не мастурбація, а лицемірство, спроба обійти закон і самому не залишитися в накладі. Якщо вже провадити аналогії, значно ближчі до гріха Онана не ті, хто задовільняє самі себе, а ті, хто підробляє сертифікати про вакцинацію. Чи ті, хто, будучи здоровим, ліплять на машини наліпки «інваліда», щоб стояти на відповідних парковках.
Резюмуємо.
Біблія, справді, не схвалює гомосексуальні стосунки між чоловіками. Це правда. Ставлення до них та ступінь засудження змінюється від Вітхого завіту до Нового (як і взагалі вся етика), але ані Вітхий, ані Новий не схвалюють. Вітхий пропонує карати на горло, Новий вимагає покаяння, щоб наслідувати Царство Боже. Інша річ — що у Вітхому воно десь в одному ряді із сексом із власною дружиною під час менструації, злослов'ям на адресу батьків та ворожінням, а в Новому — поряд із хабарництвом, пияцтвом та злослов'ям на будь-чию адресу. Себто, в перекладі на сучасну етику — поряд із речами, які ми готові легко пробачати собі та іншим.
Втім, конкретно історія Содома і Гомори — це точно не найкращий приклад. Вона описує етику настільки архаїчну, що вже в античні часи вона була зрозуміла далеко не всім, і поряд із злодіяннями мешканців Содому в тій самій главі праведна сім'я Лота чинить такі речі, від яких у сучасної людини щелепа на коліна впаде. Так само, як незрозуміла без підготовки й історія Онана.
Особливо слід пам'ятати: якщо вже й хочеться засудити содомію та онанізм із посиланням на Біблію, не слід уподоблятися ані содомлянам в їхній ненависті до інакших, ані Онану в лицемірному святенництві.
Комментарии
Отправить комментарий